Іспанські приказки

Іспанські приказки

Прислів'я та приказки Іспанії — один із багатьох видів усної творчості іспанського народу. Популярні пісні, які є витвором колективної поезії і просто-таки на очах, щохвилини наповнюються новим, актуальнішим змістом, співзвучним запитам нового дня, дотепні загадки, скоромовки — така далеко не повна картина живої, буйно розквітлої нині народної творчості в Іспанії. Особливе ж місце належить тут саме прислів'ям і приказкам, в яких кристалізується історичний досвід іспанського народу, мудрість його трудового життя, його мораль, соціальні ідеали. Інтерес читача до фольклору Іспанії, зокрема до її народних афоризмів, подвійний: вони не лише знайомлять із побутом та психологією іспанців, але й дають можливість бодай частково відчути свіжу «поетичну атмосферу» і віддаленої від нас географічно (але не духовно) Країни Сонця.

Найпопулярніші з них:

Покажи свою жінку, i я скажу, який у неї чоловік.

Розлука для любові, що для вогню вітер: малу любов гасить, а велику — роздмухує.

Щастю, яке знайшла невродлива, заздрить і красива.

Яка ж любов могутня й свята, що й бридкого на красеня оберта.

Любов, як хвороба, — що старіша, то сильніша.

За співом пізнається птах.

У хаті, де повішений, не прийнято говорити про мотузку.

Після ста років усі полисіємо.

Залишити фонтан задля болота.

Полохливий перелякається й тіні.

На мокрого ще й краплі дощові упали.

Хвали себе, Хуане, бо інші це не зроблять.